Погляд на історію муніципалітету

Служив капеланом Яміярві з 1858 по 1865 рік. Вільгельм Карлссон (1834–1875) у своєму описі парафії, спираючись на місцеві розповіді, оцінив, що Хейска, розташована в Піткяніємі, Яміярві, була заснована у 1400 столітті. Аналогічно, Карлссон оцінює, що ферма Сойні була заснована приблизно в той самий час.

Можливо, що береги озера Яміярві були заселені з 1300 століття. Значним фактором постійного заселення була риба озера, продукція якої використовувалася у великих масштабах. Вже згаданий Карлссон багатозначно описав озеро як одне з найкрасивіших з його численними островами. Тому озеро, ймовірно, приваблювало людей зупинятися тут з самого початку, але достовірну інформацію про масштаби поселення можна знайти в земельному реєстрі 1540 року. У будь-якому випадку, можна вважати, що Яміярві було постійно заселене в Середньовіччі.

Спочатку поселення розташовувалося переважно у східній частині озера, але поступово поширилося навколо озера та на захід до Канкаанпяя. У 1700 столітті поселення почало поширюватися ширше, і в середині століття населення сильно зросло. Необроблена пустеля звузилася, і останніми заселеними районами стали Сюданмаа після середини 1700 століття. У реєстрі населення зазначено, наприклад, що Пелтоніємі було засновано в Раннанперя в 1738 році, Тіккео на березі озера Тіккеоярві в 1748 році, Яміялуома в 1781 році тощо. Існує вичерпна інформація про поселення та традиційні родини Яміярві. Олаві Хейккілян з книги «Яміярві крізь століття» (1992).

Адміністративно, пустельна зона Яміярві спочатку належала до великої парафії Састамала, яка, як вважається, простягалася від Нясіярві до Ботнічної затоки, від Ваммали до Остроботнійських рівнин, охоплюючи весь північний регіон Сатакунта. У пізньому Середньовіччі парафія була розділена таким чином, що територія Яміярві належала до парафії Кюре, центром якої був Хяменкюре.

Парафія Ікааліненський стала незалежною у 1641 році, і таким чином район Яміярві також став частиною парафії Ікааліненський. Розмірковуючи над розвитком церковних старостів в історії поселення Яміярві, можна вважати, що мешканці Яміярві адміністративно належали до парафії Ікааліненський та головної парафії до власного самоврядування.

Зростання населення та слабкий зв'язок з Ікаалінісом зрештою призвели до того, що Яміярві здобув незалежність. Розвиток поселення Яміярві був більш спокійним з кінця 1700 століття до початку 1800 століття, коли населення знову почало зростати, досягнувши приблизно 1600–1800 жителів у середині 1850-х років. Оскільки дорога до Ікаалініса проходила вздовж лісистих масивів через Ватулу та Ватсіайнен, і тому було важко підтримувати зв'язок з парафією, а також оскільки населення почало дещо зростати, було вжито заходів для управління власними справами.

Мешканці Яміярві звернулися до Сенату Фінляндської імперії з проханням створити зал для проповідей та цвинтар, а також перевести парафіяльного писаря Ікаалінена до Яміярві. Сенат ухвалив позитивне рішення з цього питання 2 липня 1852 року, що можна вважати принаймні наполовину річницею самоврядування Яміярві.

Після рішення Сенату мешканці Яміярві з ентузіазмом взялися за створення парафії в Яміярві. У другій петиції, надісланій до Сенату через кафедральний собор, мешканці Яміярві пообіцяли священику, серед іншого, додаткове підвищення зарплати, надання йому тимчасового житла та встановлення тимчасової церкви у великій хатині в Ала-Пейджарі.

Імператорська Величність задовольнила прохання народу Яміярві 12 травня 1854 року, і після того, як народ Яміярві виконав свою обіцянку, парафіяльний священик, який допоміг заснувати парафію, переїхав з Ікааліса. Адольф Цедберг До Яміярві 1 травня 1855 року. Внесок Цедберга в парафіяльне життя та будівництво церкви вважається значним. Оскільки парафіяльне життя відбувалося в піртті Ала-Пейяр до будівництва церкви в 1860 році, мешканців Яміярві називали пірттікіркколаїні.

Після того, як Цедберг став парафіяльним священиком Орівесі, мешканці Яміярві попросили права мати парафіяльного священика та свободу обирати першого капелана парафії. Сенат погодився на це 6 жовтня 1863 року, і першим капеланом було обрано помічника пароха Пірккали Вільгельма Карлссона. Карлссон був талановитою та старанною людиною, яка записувала історію нашої парафії зі своєї хатини в парку Каскісаарі. Карлссон був популярною людиною.

Вільгельм Карлссон (1834–1875) служив капеланом Яміярві з 1865 по 1875 рік. Карлссон був першим парафіяльним священиком Яміярві та одним із засновників зали для проповідей. Адольф Цедберг (1817–1895), важлива особа на ранніх етапах розвитку парафії.

Карлссон був старанним письменником і загалом написав або переклав фінською мовою близько 50 праць, включаючи кілька описів парафій. Карлссон був місцевим істориком, про якого мешканці Яміярві мали багато хорошого відгуку. Карлссона обрали вікарієм Настоли в 1875 році, і того ж року він помер у віці 41 року.

Фактичне муніципальне життя в Яміярві розпочалося в 1865 році з декрету про сільське муніципальне управління, або муніципального декрету. Після цього повноваження щодо прийняття рішень у сільських муніципалітетах належали муніципальним зборам. Право голосу залежало від податкових зобов'язань, а адміністрація ще довго була на початковому рівні. Перші муніципальні збори в Яміярві відбулися лише в 1868 році, але до 1880-х років засідання проводилися в середньому щомісяця.

Муніципальні збори вирішували низку питань. Наприклад, у 1889 році муніципальні збори заявили, що жодні мешканці Паркано з поганою репутацією Оскар Айзексон разом з їхніми сім'ями, щоб їх було прийнято до мешканців муніципалітету. Аналогічно, у 1892 році муніципальні збори ретельно обговорили питання стягнення податку на собак, але вирішили не стягувати цей податок.

Керівниками муніципальних зборів були: Юхан Сойні, Ф.Е. Бергрот, Г.В. Векселл, Каарло Еломаа, Віхторі Консен ja Франс Салонен та ті, хто обіймав посади голів муніципальної ради протягом відповідного періоду Ефраїм ja Франс Контті змішаний Алекс СіпілаРоль муніципальної ради зросла у 1930-х роках, і голова муніципальної ради значною мірою опікувався виконанням рішень та управлінням фінансами муніципалітету. Першого муніципального писаря було обрано 12 лютого 1934 року. Він розпочав свою роботу як писар. Ейно ХаутамякіПісля Хаутамякі, у 1939 році, його було обрано на цю посаду Майя Джамса (уроджений Сіїка), який прослужив на цій посаді 37 років до виходу на пенсію в 1976 році.

На початку 20 століття політика не відігравала значної ролі в Яміярві. Перші муніципальні вибори відбулися в Яміярві 11 грудня 1918 року, але радників обрали менш ніж за один голос. У 1928 році відбулися компромісні вибори. Політичні символи ще не з'являлися у списках у 1920-х роках, і існувало три виборчі списки, де деякі люди могли бути представлені в усіх списках.

На виборах 1933 року вже були представлені «Виборчий альянс сільського народу» та «Виборчий альянс дрібних фермерів та робітників Соціал-демократичного руху». Ліві були сильними до 1936 року, після чого праві мали більшість, за винятком одних повоєнних виборів. Загалом, муніципальне життя в Яміярві було мирним протягом бурхливих 1930-х років і навіть після них.

Події та історія Яміярві вичерпно описані в працях Олаві Хейккіля про Яміярві. Ви можете переглянути роботи про Яміярві на вебсайті Товариства Яміярві. з вебсайту.

Маршал Фінляндії CGE Маннергейм Обіймаючи посаду голови Ради оборони Фінляндії з 1931 по 1939 рік, він відвідав Німеччину в 1935 році, щоб ознайомитися з новоствореними Люфтваффе. Частина візиту включала ознайомлення з планеризмом як частину базової підготовки пілотів.

У тому ж році Суомен Кувалехті організував конкурс на пошук центру планеризму у Фінляндії. Фермер Контейнер значень взяли участь у конкурсі, запропонувавши Сойнінхар'ю як місце розташування центру планеризму. Конкуренція між різними місцями була жорсткою, і зрештою перемогла пропозиція Контті. Вирішальними факторами були велика відкрита місцевість і хребет, що піднімається над ландшафтом. Контті отримав як приз авіаквиток з Гельсінкі до Стокгольма та далі до Гельсінкі.

Авіаційна школа Ямі була заснована того ж 1935 року, а її директором був Т.Б. НіссіненПоле було розчищено великою групою, до складу якої входили численні жителі Яміярві та молодь з різних авіаційних клубів країни. Перше авіашоу відбулося 12 серпня 1935 року, учасники зупинялися в місцевих будинках, а місцева організація «Лотта» займалася обслуговуванням.

Ямі готувався до Олімпіади 1939 року, вкладаючи значні кошти та розробляючи плани, готуючись прийняти 150 учасників. Преподобний А.Й. Хайрінен досліджували можливість розміщення в приватних квартирах загалом 400 осіб. Однак війна перервала плани. Під час воєн у Ямті було тихіше з точки зору авіаційної діяльності, але будівництво тривало.

Ямі, який розпочав роботу директором у липні 1948 року, Ееро Пакарінен розвивав цілорічні заняття в Ямі: польоти влітку та катання на лижах взимку, восени та навесні наповнені різноманітними заняттями. Пакарінен був у процесі заснування літаючих цирків Pilven huimapäiä, які гастролювали країною до 1954 року, збираючи кошти на діяльність Ямі. Німці зняли фільм «08» у Ямі в ​​1955 році. У Ямі було побудовано «українське село» із солом'яними дахами. У 1950-х роках зросло літакобудування.

Виробництво планерів було значним роботодавцем у Яміярві. Серія планерів та мотопланів PIK-20, що виробляються в муніципалітеті, є успішним продуктом фінської авіабудівної галузі. Літаки були виготовлені компанією Molino Oy, пізніше Eiriavion Oy.

Окрім авіації, Ямті став домівкою для численних інших захоплень. Протягом десятиліть у Ямті активно займаються катанням на собачих упряжках, лижниками, спортивним орієнтуванням та багатьма іншими видами спорту, не забуваючи про зимовий гольф. В останні роки також зросло значення пішохідного туризму та природного туризму. Дізнайтеся більше про діяльність у Ямті звідси.

Протягом 2020-х років Яміярві демонстрував позитивний приріст населення за показниками чистої міграції. У 2025 році населення Яміярві загалом зросло. До муніципалітету переїжджають мігранти, що повернулися, пенсіонери та сім'ї з дітьми. Зокрема, багато сімей та молодих мігрантів турбуються про нову школу (Пяаскю), будівництво якої було завершено у 2022 році. Крім того, до муніципалітету переїхало багато людей, які спочатку працювали в муніципалітеті через свої хобі. Наприклад, авіація, катання на собачих упряжках та інші хобі привели до муніципалітету постійних мешканців.

Яміярві — традиційне сільське містечко на кордоні двох провінцій, за годину їзди від Порі та Тампере. До нас легко дістатися, а оптоволоконне з’єднання також дозволяє працювати віддалено. Ласкаво просимо до Яміярві!

• Хейккіля Олаві. Озеро Яміярві крізь століття. 1992 рік.
• Васко Тійна. Археологічна інвентаризація прибережної підпланової зони. 2017. Музей Сатакунта. У документі «Прибережний підплан Яміярві». 2020.
• Фінське генеалогічне товариство, інформація про фінські парафії.
• Академічний шампунь.